Утеплення фасадів

Утеплення фасадів будинків

Iзоляція стін легким ”мокрим” методом є чи не найрозповсюдженішим у Європі. Метод достатньо простий та надійний. Але, увагу необхідно звернути на механічну, фізичну, хімічну сумісність всіх компонентів системи. Від цього залежитиме якість та довговічність Вашого фасаду. Наприклад, у Німеччині гарантійний термін служби утепленого таким методом фасаду, складає мінімум 25 років.

В Україні цей метод є, практично єдиним способом термореконструкції існуючих будинків. Легкий ”мокрий” метод утеплення чудово підходить як для утеплення особняків, так і для багатоквартирних будинків. Нанесення на утеплювач різноманітних штукатурок дозволяє надавати будівлям різноманітного сучасного вигляду. Варіантів дизайнерського вирішення фасадів. практично безліч.

Показник опору теплопередачі термоізоляції виконаної пінопластом марки ПСБ-С-15 (? = 0,041 Вт/м.куб.) та ПСБ-С-25 (? = 0,040 Вт/м.куб), менеральна вата з обємною вагою 135кг/м3 (? = 0,040 Вт/м.куб) для забезпечення показника проникнення (втрати) тепла U_o < 0.30 Вт/м.кв складає:

Значення опору теплопередачі в таблиці прийняті для наступної огороджуючої конструкції:
– штукатурка зовнішня, цементно-вапняна товщ. 1,5 см;
– несуча конструкція з комірчастого бетону товщ. 25 см;
– пінопласт марки ПСБ-С-15,25 або мінеральна. вата товщ. в табл.;
– штукатурка внутрішня товщиною 1,5 см;

Рекомендації з виконання

1. Оцініть надійність будівельної підоснови. Несуча властивість підоснови (стіни) має складати не меньше 0,08 мПа. Основа не повинна надто швидко всмоктувати вологу, так як це може призвести до швидкої втрати води клейовою сумішшю та до низької адгезії, що в свою чергу призведе до поганої міцності системи. Основа має бути відносно рівною, перепад не більше 1 см/1 м.п – поверхні для приклеювання та 2 см/1 м.п. – приклеювання та дюбелювання, 3 см/1 м.п. – приклеювання, дюбелювання, направляючі рейки. Основу необхідно очистити від жиру, пилу, залишків старого розчину чи штукатурки. Якщо необхідно – проведіть дрібний ремонт основи, вирівняйте нерівності за допомогою того ж клею. Проведіть пробне наклеювання утеплювача.
2. Якщо цього вимагає технологія монтажу системи, прогрунтуйте спецгрунтом під основу.
3. Встановіть цокольну рейку (профіль, кутник) по поверхні стіни та на кутах будівлі. Не забудьте про делітацію – відступ від поверхні грунту, під впливом морозів можливе коливання поверхні грунту, що може призвести до знищення системи утеплення, змонтованої занизько.
4. Закріпіть панцирну сітку на цокольній рейці так, щоб сітка виступала над рейкою на 10 см. Знизу сітку необхідно випустити на 20 см. (в деяких системах утеплення ця умова не є необхідною).
5. Згідно інструкції виробника, приготуйте клеючу суміш. Нанесіть клей (бажано, високоякісний та недорогий клей) на плиту за методом ”валок-крапка” , на край плити полоскою товщино. 1,5-2 см. та по площині плити крапками (6-8 на плиту).
6. Встановіть перший ряд плит на цокольну рейку. Плити притискайте до стіни щільно. Клей, що може виступити з поміж плит – негайно приберіть.
7. Встановіть наступний ряд плит починаючи з кута будинку. Першою втсановіть половинку плити, випустивши її за кут на товщину самої плити. Таким чином Ви зформуєте зубчастий кутовий замок для перев’язки плит та перев’яжете шви між плитами пінопласту по всій поверхні стіни. Щільно притискайте плити одна до одної , уникаючи виникнення містків холоду. Наступний ряд зверху розпочинайте з цілої плити.
8. Після приклейки плит по всій поверхні – зачеканьте можливі щілини за допомогою клинків з пінопласту або експансивної пінополіуретанової пінки.
9. Після затвердіння клею (мінімум 24 години) поверхню ізоляційного щару необхідно вирівняти. Вирівнювання проводьте за допомогою терки, вкритої крупнозернистим абразивним папером або вібраційною шліфмашиною.
10. Якщо необхідно, або цього вимагає технологія монтажу системи, проведіть дюбелювання. Отвори під розпірні дюбелі, необхідно свердлити мінімум на 5-6 см. в несучу стіну. Розмістіть дюбелі так, щоб шляпки щільно прилягали до утеплювача. Забийте або вкрутіть сердечник дюбеля. На 1 кв.м., як правило, монтують 5-8 дюбелів (в залежності від умов експлуатації системи).
11. Підсильте кути віконних та дверних отворів. Підсильте місця прилягання утеплювача до столярних, слюсарних та інших конструкційних елементів шляхом наклеювання армуючої сітки хрест-навхрест за допомогою стійких клеючих мас – акрилових герметиків, наприклад.
12. Підсильте спецкутниками та панцирними елементами віконні та дверні відкоси, кути будинку.
13. Якщо необхідно, підсильте температурні шви спецстрічкою. Ущільніть спецстрічкою місця прилягання пінопласту до вікон .
    Встановіть підвіконні зливи.
14. Нанесіть на утеплювач тонким шаром клеючу суміш. Зубчатою теркою сформуйте канавки. Рівномірно, зверху в низ, ”втопіть” у клейовій сумішші склопластикову армуючу фасадну сітку (лугостійку). Шар клею над пінопластом має бути не меньше 2 мм. Кожний наступний ряд сітки приклеюйте з напуском на попередній – 10 см. Сітку необхідно виводити на всі виступаючі елементи стіни. Неможна шпаклювати сітку попередньо її розвішавши і не ”втопивши” в клейову підоснову. Базовий захисний шар має сохнути не меньше 48 годин.
15. В залежності від вимог кожної конкретної системи утеплення, проведіть роботи з підготовки, грунтування, нанесення шару декоративної штукатурки.Мінімальна товщина пінопласту ПСБ-С-15,25 або мінеральної вати для ізоляції стін легким ”мокрим” методом – 5 см. Рекомендована товщина – 10 см. Товщина для ”енергозберігаючого будинку”- 15 см.

 

Утеплення: вата або пінопласт?

Пінопласт, тобто пінополістирол, складається з кульок, кожен з яких містить десятки тисяч закритих осередків, заповнених повітрям. Повітря у кожній з них не має можливості переміщатися, завдяки чому цей матеріал має високі теплоізоляційні показники. Загальний об’єм повітря в пінопласті становить не менше 98%. Під час виробництва, полістирольні кульки заповнюють пентаном (чистим вуглеводнем), що володіє пінистими властивостями, і нагрівають паром. Тоді пентан переходить в летючий стан, розгортається, викликаючи збільшення обсягу кульок полістиролу. Осередки в кожній кульці наповнюються повітрям, після чого склеюються між собою за допомогою обробки парою.

Переваги пінопласту, які слід перерахувати при утеплювальних роботах, це: дуже гарні ізоляційні показники при низьких температурах, а також при застосуванні в районах з високою вологістю, невелику щільність, що позначається на легкості плит; водонепроникність; тривалий термін експлуатації; стійкість до бактерій, цвілі та грибів. Використовуваний у будівництві пінопласт має властивість самозатухання, тобто матеріал, при безпосередньому контакті з вогнем, плавиться, але як тільки полум’я буде загашено, він гасне. Пінопласт характеризується підвищеною д

ифузною стійкістю (низька паропроникність).

Мінеральна вата є продуктом натуральним. Отримують її в результаті високотемпературного розплаву металургійних шлаків з додаванням базальтових порід. Технологічний процес виробництва мінеральної вати спирається на природні процеси, які відбуваються під час вулканічних вибухів. Розтоплені базальтові породи (при температурі понад 1500 С) у вигляді лави викидаються з вулкана з величезною силою, створюючи волокнисті клуби, які перед тим як впасти на землю охолоджуються і створюють характерні волокна, що нагадують пошарпану вату.

На підприємствах, де виробляють мінеральну вату, використовують в основному базальтові породи і вапнякові камені. Отриманий продукт піддається прасування і формуванню, щоб вийшли різнорідні вироби для різного застосування.

Для виконання утеплення будівлі «сухим» методом використовуються мінераловатні плити, призначені для безпосередньої обробки фасадів. Найцінніші гідності мінеральної вати це: не згорає (матеріал витримує температуру більше 1000 З); дуже хороша термоізоляція; паропроникність (дуже низька дифузна стійкість); хороша звукоізоляція; тривалий термін служби; стійкість до пошкоджень хімічними та біологічними (гризуни, гриби, ком

ахи) засобами . Зазвичай, виробництво мінеральної вати піддається процесам гідрофобізації, які, значною мірою, запобігають вбираність матеріалом води. Однак, під час зберігання або установки мінераловатних плит, їх слід захищати від води, так як у перезволоженому стані мінеральна вата втрачає свої ізоляційні властивості.

Дивлячись на наведені вище достоїнства обох матеріалів, здається, що головними елементами, які можуть вплинути на рішення про вибір одного з них, є паропроникність та пожежостійкість.

З точки зору будівельної фізики, паропроникність має велике значення при конструюванні будівельних перешкод, якими є зовнішні стіни будівлі. Слід пам’ятати, що насправді за видалення надлишку вологи з приміщення в основному відповідає правильно виконана вентиляція, а не так звані «дихаючі стіни». Кількість водяної пари, які виходять крізь зовнішні стіни, становить невеликий відсоток усього потоку, створюваного й виведеного назовні. Додаткова обробка внутрішніх стін фарбою з високою дифузної стійкістю або вініловими шпалерами в значній мірі обмежує проникнення водної пари в стіни.

З точки зору безпеки, мінеральна вата, як негорючий матеріал, рекомендована для утеплення дерев’яних будівель (у тому числі і каркасних), а також при будівництві багатоквартирних будинків та об’єктів публічного призначення. Плити з мінеральної вати важче, ніж плити з пінополістиролу. Враховуючи те, що під час обробки мінеральної вати з’являється багато пилу, потрібно, щоб будівельна бригада була одягнена в спеціальний одяг, рукавиці та захисні маски.

Якщо розглядати дані утеплювачі з точки зору легкості монтажу, то слід віддати належне пінопласту. Його достоїнствами, оціненими будівельниками-обробниками, є: невелика вага плит, легкість обробки, відсутність необхідності використання під час робіт захисних засобів (рукавиць, масок тощо), тому що піноп

ласт під час обробки не створює пилу і не викликає алергії.

Останнім пунктом, який має дуже велике значення при виборі ізоляційного матеріалу для зовнішньої обробки, є його вартість. У цьому випадку важко помилитися – пінопласт дешевше.

При виборі виду утеплювача слід обміркувати, чи відповідає користь від використання дуже хорошого матеріалу, яким є мінеральна вата, його вартості? Це дуже актуально у випадку, коли немає протипоказань для використання настільки ж хорошого пінополістиролу, який стоїть на порядок менше.

Наважуючись на виконання утеплення зовнішніх стін, слід також пам’ятати про підбір оптимальної товщини ізоляційного шару, а також про вибір перевіреної системи утеплення, тому що цей вид ізоляції служитиме багато років, а значить варто вибрати кращого виробника, який дає гарантію на свій продукт.

Фасадні системи легкого ”мокрого” типу з ізолюючим шаром з пінопласту, за своїми споживацькими властивостями, переважають системи з іншими утеплювачами. Пінопласт має меньшу вагу, ніж інші утеплювачі, і набагато жорсткіший, його простіше обробляти та кріпити до стіни. Важкі утеплювачі з часом можуть призве

сти до деформації пластикових дюбелів. Як нам вже відомо, стіни не дихають, тому питання інсталяції дорожчих ніж пінопласт утеплювачів є дуже риторичним. . Деякі утеплювачі, через насиченість певними хімічними речовинами, можуть призвести до вимивання кольору з сусідніх матеріалів (штукатурки, розчину). Пінопласт – ніколи.

До останнього часу мінусом у використанні пінопласту вважалась його пожежна небезпечність. Цей міф про пінопласт підтримують лише продавці альтернативних утеплювачів, чи не єдина перевага їх товару лише в тому, що він не горить. Офіційно проведені в Швейцарії, Польщі, Росії та інших країнах натурні пожежні випробування систем утеплення легким ”мокрим” методом довели, що пінопласт не впливає на процес розповсюдження пожежі фасадом і не є більш небезпечним будматеріалом ніж багато інших широкорозповсюджених будматеріалів. В Україні вже є системи утеплення фасадів пінопластом легкого “мокрого” типу, що пройшли протипожежну сертифікацію, отримавши індекс пожежної безпеки – “нуль”. Не забувайте, ізолюючи фасад свого будинку пінопластом, Ви вносите неоціненний вклад в екологію плане

ти.